Хочеш бути коханим

Хочеш бути коханим — кохай сам

Великий мислитель та філософ Сенека мав рацію, коли так висловив свою думку про кохання. Але така природа людини, що їй здається ніби вона кохає іншу, але це часто є помилковим відчуттям. Люди занадто егоцентричні, вони частіше люблять себе у своєму коханні більше, ніж об’єкт свого кохання.

Саме у ранній юності, коли весь світ здається створено лише для кохання, коли розчарування від невдач дуже болісні та пекучі, молоді люди вперше закохуються. Перше кохання, за статистикою, дуже рідко проноситься через все життя. Воно, мов лавина, яка охоплює на короткий проміжок часу, а потім стихає. Ця стихія Любові часто надовго залишає лише глибокі “сліди”. Треба зазначити, що це ті емоційні переживання, часто негативно забарвлені, які у майбутніх відносинах з протилежною статтю не додають впевненості та зменшують віру у щирість почуттів.

У літературі Любов називають емоційною залежністю. Але це не зовсім точно. Любов дуже багатогранна. Вона багатовекторна у своїх проявах і постійно бентежить душі людей своєю непізнаністю.

Любов, це почуття, яке можна розділити мінімум на два компоненти: це чуттєвий та особистісний. Чуттєвий компонент кохання – це ті переживання, які обумовлені саме біологічною інстинктивною природою людини та проявляються через її потяги та бажання до протилежної статті. Цей компонент кохання лежить в основі закоханості. Закоханість – це короткостроковий стан людини, яка відчуває потребу до статевих, інтимних відносин з іншою статтю. Вона забарвлює Любов у яскраві райдужні кольори, але вони мають властивість швидко бліднути. У повсякденному житті часто плутають закоханість з істинним коханням. Закоханість – це нормальний стан творчих, неординарних особистостей. Вона “освіжає” почуття, сприяє вираженню внутрішніх глибинних структур особистості, але цей стан не призводить до справжніх довготривалих відносин, до істинного кохання, єдиного на все життя.

Хочеш бути коханим2Істинне кохання обов’язково у своїй структурі має особистісний компонент. Цей компонент є основою Любові і “цементує” її ( тобто є ознакою її міцності та сили/глибини). Особистісний компонент кохання – це втілення особистої потреби та готовність до конкретної духовної близькості з необхідністю до повної самовіддачі; це безмежне злиття з об’єктом свого кохання. Цей компонент сприяє максимальному самовираженню індивідуальності. Він є фундаментом гармонійних стосунків та ознакою духовності особистості, яка кохає. Кохати не бажаючи нічого взамін, це називають мудрі люди саме істинним коханням. Саме той стан, коли ви щасливі лише від того, що кохана людина живе у цьому світі називають Любов’ю. Вбачати у іншій людині особистість, любити її позитивні та не цуратись негативних якостей – цьому і сприяє особистісний – духовний компонент кохання. Без цього компоненту істинна Любов не існує. Вона зводиться лише до cексуальних відносин. Особистісний компонент кохання виникає поступово, закріплюється у свідомості та впливає на концентрацію почуття лише на одному єдиному об’єкті. Закохуватись можна багато, любити лише одного/одну.

В юності кожне захоплення здається великим коханням, кожний потяг – свідомим вибором майбутнього. Будь які cексуальні потяги здаються головними у житті і будь-які розмови батьків про те, що попереду ще багато таких захоплень здаються образливими. Молодим людям хочеться кохання до нестями, вони страждають постійним маренням від нестатку цього почуття. Чому ж дорослі часто проти вашого кохання, а ви вважаєте, що це те, єдине і на все життя? Мушу і я вас розчарувати, бо дійсно у вашому віці: любов — це дуже серйозно, але на не довгий проміжок часу. Саме так влаштовано вашу фізіологію. Відчувається постійний “голод” до відчуттів та інстинктивні потяги не дозволяють усвідомлювати правильність виборів партнерів.

Потреба у спілкуванні у людей виливається у співдружність та любов. Самим високим духовним початком у людини є її здатність любити та здатність товаришувати. Кохати людину не як предмет задоволення своїх бажань та потреб, а як особистість. Саме з таких відносин і створюються співдружність, солідарність, товариство, єдність і, звичайно, дружба. Дружба – це найбільш точне поняття, яке характеризує міжособистісні відносини. В основі дружби лежить потреба у самовираженні та самореалізації. Вона є необхідною умовою для задоволення духовних потреб особистості. Тому задоволення статевих потреб без взаємної духовної прив’язанності не приносить відчуття гармонії та щастя. Це лише задоволення базових інстинктів. Але у юному віці саме дружба покликана компенсувати відсутність тих стабільних, фундаментальних відносин, якими здається Любов.

Любові та щастя вам! Бережіть один одного, цінуйте кожну хвилину спілкування з вашими друзями, бо вони того варті.
З повагою, Тетяна Дугельна, психолог

З ранніх християнських настанов:
“І не може встояти те, що не засновано на Любові.
Бо лише одна тільки Любов не зменшується і сяє своїм власним сяйвом.
Припиняє розбрати, пом’якшує жар ненависті, встановлює мир та зводить разом розлучених.
Спокутує зло, допомагає всім не перешкоджаючи нікому.
І той хто покличе її до себе на допомогу,
не злякається зла, але знайде захист та отримає вічний спокій.”

©Татьяна Дугельная, психолог-писательница

Оставить комментарий

Your email address will not be published.